Зміст їсторії фемінізму на Україні.

Історія жіночого руху на Україні переплітається з історією самої держави.
Як всі знають інакше формулювалася на сході а інакше на заході країни. Залежно від окупанта вона відзеркалювала його культурні події.
Треба однак сказати, що є донесеня за тим, що початок незалежості українських жінок сягає періоду ХV - XVII століть. Ця „незалежність” проявлялася у великій підтримці козацьких чоловіків в боях за свободу своєї держави. Так принаймні вважають ті які у темі їсторії жіночого руху нав’язують до козаччини. На мою думку, це недоречність. Жіночий рух починається від феміністичної думки, та народилася в епосі Просвітництва, але слово фемінізм заіснуло щойно у XIX столітті:
Feminizm jako ruch intelektualny o zdefiniowanych zasadach i celach narodził się w Europie doby Oświecenia. Wyłonienie się uniwersalnej idei wyzwolenia kobiet towarzyszyło bowiem od początku nowożytnej myśli filozoficznej i politycznej. 1
Для порозуміння пояснюю термін фемінізм за "Великим тлумачним словником сучасної української мови":
Фемінізм це жіночий рух зрівняння жінок у правах з чоловіками. 2
Таке пояснення є досить убогим, тому для порівнання подаю багатшу дефініцію:
Definicja feminizmu obejmuje zarówno doktrynę równych praw dla kobiet (w praktyce: zorganizowany ruch na rzecz praw kobiet), jak ideologię społecznych przeobrażeń, których celem jest nie tylko społeczna równość, ale też powstanie „świata, który byłby światem także dla kobiet”. Gerda Lerner twierdzi, że feminizm powinien rozróżniać prawa kobiet od emancypacji (Lerner, 1978).
Ogólnie feminizm jest ideologią wyzwolenia kobiet, bowiem istotą wszelkich nurtów feminizmu jest przekonanie, iż kobieta cierpi niesprawiedliwość z powodu własnej płci. W obrębie tak szerokiego sformułowania mieszczą się różne analizy przyczyn i czynników ucisku kobiet.(…)
3
За часів козаччини жінки вели боротьбу за права своїх чоловіків не дбаючи про свій власний вибір. Жінки могли тоді повнити важливі функції але для добра внутрішньої патрярхальної системи, не мали дійсної свободи. Може це вула незалежність від деяких чоловіків, але не від патріархальної схеми. Хочу сказати, що ті самі обов’язки це ще не ті самі привілеї.
Права жінок появилися в офіційному дискурсі завдяки загальному поширенні поняття людських прав. Це поняття було дуже важливе для України тому, що воно творило основу її народного руху. Жінки з вижчою освітою які розуміли та вміли сформулювати потребу жіночих прав, так як і чоловіки відразу падали жертвою ворожого загострення проти Українців.
Перші жіночі товариства не мали суть політичних програм, тому хоча контроловані могли існувати легально. На переломі століття варті уваги два жіночі товариства : Жіноча Громада та Товариство Оборони Жінок.
Одною з причин виникнення організації була заборона вступу жінок на засідання членів Старої Громади. Цей заказ присутності жінок виправдувався традиціями Січі, але правдива причина була в чоловічому менталітеті.
Зовнішна ситуація змусила кінец кінцем до зміни постановлення:
Чоловіки, одначе, мусили допускати жінок, бо Їм також доводилось для конспірації відбувати засідання при чаю. Для цього треба було кілька жінок за столом : для замилення очей поліції та для подавання чаю. 4
Жіноча Громада намагалась популяризовати українську культуру та поширювати освіту й національну свідомість. Українські патріоти не надто цінили діяльність жінок, вважаючи, що боротьба за національність цілого народу найсуттєвіша, а не змагання про його частину. Жінки які вклучалися у боротьбу за національність не правильно думали, що здобуття народних прав автоматично принесе рівноправність.
Товариство Оборони Жінок засноване у Петербурзі з філялами у більших містах їмперії було всеімперське:
В свою чергу, товариство було членом одноіменного інтернаціонального товариства, центр якого знаходився в Лондоні. Мета товариства – типово англійська – координувати поміч бідним жінкам, щоб ті не були змушені займатися проституцією. 5
Видно що ця організація більш наставлена на практичну допомогу.
Жінкам, а не політику:
Товариство провадило гуртожиток для робітниць Києва і дешеву їдальню. Жінки зорганізували бюро праці бюро дарової поради юридичного характеру та школу грамотності. 6
Діяльність Товариства Оборони Жінок не могла бути відкрито політичною, тому, що обмежував її контрол російського уряду. Створення демократичних установ не могло відбутися без національних прав, тому у 1905 році українки вступили відкрито у боротьбу за рівні статеві та національні права.
Ліберали не підтримували феміністок вважаючи, що політичні права забезпечать майже автоматично права народні, а намагання жінок за рівноправність вважали за : (...) безглуздя, яке відтягає увагу громади від важливої боротьби за політичні права. 7
Жінки активні в політиці могли працювати для чоловічих парті, не маючи однак права голосу не могли взяти участі у політичних засіданнях. Подвійна дискримінація українок, як переслідування їх організації, за національні та феміністичні погляди виступала майже з кожного боку.
Воне практично не мали прихильників серед російських чоловіків і представників у власній громаді. Критика самостійної жіночої думки була поширена також серед інших національних груп.
Одною з перших, які творили жіночі організації, була Наталя Озаркевич – Кобринська, дочка греко – католицького св’ященика, яка жила в другій половині дев’ятнадцятого століття.
Найстарша жіноча організація українок - це консервативне Общество руських дам з сестрицтва при Успенській церкві у Львові.
Першу світську організацію жінок на україні зорганізувала сама Кобринська за допомогою інших жінок. Спочатку намагалася співпрацювати з соціалістами, між іншим з Іваном Франком та Михайлом Павликом.
Серед соціал – революціонерів жінка вважалась товаришем в боротьбі для остаточної перемоги над урядом та царем. Соціал – демократи за проблему нерівності, тобто другорядного становища жінок звинувачували систему економіки і державну політику.
Кобринська не погоджувалась зі всьома поглядами на цю тему. Вона твердила, що жінки повинни боротися передусім за власне визволення та всякі зміни у суспільстві, котрі без участі жінок будуть неповними та недовготривалими. Кобринська хотіла, щоб українки почали брати участь у громадському житті і таким чином творити свою громаду. Вирішила організувати з’їзди жінок у Станіславі де не було такого політичного загострення як у Львові, який спрйяв політичним дебатам.
На першій нараді в 1884 року у Станіславі жінки створили Товариство руських женщин, з якого зчасом постав Союз українок.
Шлях жіночого товариства довго ще формувався борючись, між іншим, зі спробами підпорядкування його різним політичним фракціям.
У 1887 році завдяки намаганням Наталії Кобринської та допомозі Олени Пчілки вийшов „Перший вінок” – перше видання праць жінок з усіх кутків України. Цього досягнення жіночої творчості не вдалось повторити, „Другий вінок” не видано.
Кобринська думала, що співпраця з соціалістичними організаціями українців в Австрійській імперії дасть їй можливість представляти жіночий голос у цих угрупованнях. Так не сталось. Вона швидко переконалась, що соціалізм без фемінізму не визволить жінок. Свої погляди вона представила в „Нашій Долі”, в трьох алманахах видавництва „Жіноча Бібліотека”, яке сама зорганізувала.
Наталя Кобринська найбільше недоцінена була підкінец. Втратила популярність серед жінок яким не сподобались її соціалістичні погляди, була також несправедливо критикована через упереджених чоловіків.
Щойно рік після смерті Кобринської на жіночому з’їзді визнано її за творця українського жіночого руху.
На мою думку, найбільше уваги у цьому періоді заслуговує саме Кобринська тому, що інші жінки які навіть підтримували жіночу справу найчастіше заперечували важливість фемінізму.
Можна сказати, що Наталя Кобринська була першою свідомою феміністкою на Україні.
Наступні роки належать до Союзу Українок, який був створений наприкінці першої світової віїни.
Союз Українок об’єднував різні жіночі організації та мав свої філії по селах та містах. У його раді засідала між іншим Ольга Кобилянська та Софія Русова.
Союз модернізував не тільки села але і цілий народ. Його завданням було також поліпшення життя своїх членок та інших жінок.
Ця організація гуртувала жінок різних поглядів та віросповідань, підкресляючи завжди свою толерантність. З початком ІІ Світової війни Союз Українок перестав існувати.
Натомість у радянські часи важлива була служба партії і комунізму, отже інші прояви діяльності були заборонені. Жіночі інтереси були актуальні до тієї пори, до якої вони сприяли інтересам самої партії.

Tekst - Lucyna Dąbrowska


1 Bator Joanna, Feminizm, postmodernizm, psychoanaliza, Gdańsk 2002, s. 29 – 30.
2 Великий тлумачний словник сучасної української мови, уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел., Київ 2004
3 Humm Maggie, Słownik teorii feminizmu, Warszawa 1993, s. 60.
4 Богачевська М., Дума України – жіночого роду, Воскресіння, Київ 1993, с. 27.
5 Богачевська М., Дума України – жіночого роду, Воскресіння, Київ 1993, с. 28.
6 Богачевська М., Дума України – жіночого роду, Воскресіння, Київ 1993, с. 29.
7 Богачевська М., Дума України – жіночого роду, Воскресіння, Київ 1993, с. 34.