Львів-Варшава — спільна справа

Група «Gender Lviv» виникла і діє з любові до України, – так каже одна з засновниць, Люцина Домбровська. – Це феміністична організація. Однак кожний, хто
усвідомлює певні патріархальні схеми, які керують нашою реальністю, швидше чи пізніше стає прихильником фемінізму». «Gender Lviv» створили 2009 р. три
польки (україністки за освітою), які з різних причин опинилися у Львові. Дуже швидко приєдналися до них українці, переважно з неформальних груп «Food
not Bombs» та «Killer Tomatoes», тобто ті, хто пов’язаний з веґетаріанством і здоровим способом життя. З часом до львівської організації почало приєднуватися
дедалі більше людей. Одним із найважливіших аспектів у її діяльності стало рекламування феміністичних ідей українською мовою.

¬Aктивність групи почалася з організування першої «Мані-фи» у Львові 7 березня 2009 р. На її підготовку члени «Gen-der Lviv» мали тільки півтора тижня. Проте вже ця перша, відкрито феміністична акція зібрала разом тридцять людей – що, зважаючи на умови її підготовки, можна назвати справжнім успіхом. Парадоксально: хоч і не було реклами, проте це допомогло організаторам, бо ідеологічні противники не встигли з контрманіфестацією. Отак перша львівська «Маніфа» пройшла безконфліктно. Пізніше ґендерні демонстрації почали перепиняти члени партії «Свобода», вболівальники різних команд і прихильники інших, більш чи менш формальних груп. Цьогорічна «Маніфа» (фото 3), яка отримала належну рекламу в ЗМІ й інтернеті, вже зустрілася з реакцією проивників. Вони довший час збирали інформацію, проводили моніторинґ веб-сторінки «Gender Lviv» і точно знали про всі плани феміністок. Були в кожному місці, де проходила «Маніфа», і поводилися дуже аґресивно. На щастя, організатори, навчені польським досвідом з крайніми правими організаціями, забезпечили добру охорону демонстрації силами спецслужб та міліції. Що саме дратувало контрдемонстрантів? Транспаранти зі слоганами: «За ґендерну рівність!», «За рівні права жінок та чоловіків!» (фот. 1), а найбільше, певно, «Поверніть право на аборт у Польщі!» (на думку організаторів, цей плакат викликав зовсім зайву плутанину, спричиняючи в противників непотрібні націоналістичні емоції). На львівську «Маніфу» прийшло багато львів’ян, гостей з Києва та інших українських міст, а також з Варшави, Вроцлава, Перемишля і Ясла. Присутні були теж білоруська й німецька делеґації. Своєрідною прелюдією до львівської демонстрації стала участь членів і прихильників «Gender Lviv» на варшавській «Маніфі» 9 березня 2010 р.: вони гордо марширували під слоґаном «Геть із патріархатом в Україні! (фот. 2). Саме патріархат є основним противником львівських феміністок: адже з патріархальною системою безпосередньо пов’язане таке явище, як насильство в сім’ї, яке державні чинники постійно старанно «замітають під килим». За офіційними даними, в Україні жертвами насильства стають понад 50% жінок. Важко собі уявити, як виглядає статистика неофіційна, адже є чимало випадків, з якими не звертаються до міліції. До того ж, подані цифри стосуються лише фізичного насильства, а існує ще й психічне та матеріальне... Основна проблема полягає в тому, що нема відповідних навчальних програм для міліції, яка просто не вміє впоратися з такими проблемами. Існує також явище стиґматизації людей, які проголошують феміністичні гасла і явно ідентифікуються з цією назвою. Саме тому феміністичні організації в Україні феміністичними себе прямо не називають. Однак, на думку Люцини Домбровської, Україна має великий шанс бути відкритою на фемінізм – за умови, що люди перестануть боятися. Вона вважає, що українки більш емансиповані і більш винахідливі, ніж польки. Великій добрі традиції Л. Домбровська бачить у галицькому фемінізмі кінця ХІХ – поч. ХХ ст., який дозволяв жінкам з потенціалом розвивати свої таланти і який був результатом багатокультурності й відкритості цього реґіону. Радянський Союз знищив цю течію, знищив вільну думку і довів до того, що єдиним, чого людина бажала, став святий спокій. Тепер в Україні відроджуються різноманітні жіночі рухи, зокрема у кшталті, представленому групою «Фемен». «В Україні взагалі добре виражати феміністичні постулати в різній формі, – каже Л. Домбровська про „Фемен”, – але мені особисто їхня форма не відповідає, бо, на жаль, для мене вона асоціюється з рекламуванням секс-бізнесу». Діячку «Gender Lviv» дратує перебільшене підкреслювання жіночої тілесності як основної переваги, яку має жінка. Інтелектуальні здібності тоді переносяться на другий план. Крім ґендерних постулатів, організація зацікавлена і підтримкою українського руху проти гомофобії. Тому спільно з відомим українським діячем Андрієм Лещишиним 17 травня 2009 р. «Gender Lviv» приготував Віче рівності у Львові, яке зустрілося з серйозними атаками з боку неофашистів, оскільки, на відміну від «Маніфи», його не захищала міліція. Дійшло до безпосередніх фізичних актів аґресії. У бік демонстрантів полетіли курячі яйця та петарди, однак організатори вирішили вистояти на місці до кінця передбаченого часу. Дуже часто акції, організовані феміністками чи діячами руху проти гомофобії, зустрічаються з дивною реакцією міліції, яка або взагалі не приходить захищати леґальну демонстрацію, або виразно підтримує її противників; а якщо навіть міліція присутня у відповідному місці, часі й кількості, проте не дозволяє демонстрантам іти, – хоч є дозвіл на марш, – і дуже швидко хоче їх розігнати. За «дивним» збігом обставин, на день запланованої демонстрації передбачається якийсь матч чи концерт, що, по-перше, має відтягнути публіку, а по-друге, стає добрим приводом, щоб завершити віче передчасно з міркувань безпеки. Однак члени «Gender Lviv» мають надію, що наступні акції будуть уже спокійнішими, на віче прийде більше людей, а міліція покаже справжній професіоналізм. Отже, найскладніше – це почати змінювати людський менталітет...
Анна КОЖЕНЬОВСЬКА-БІГУН